Моя історія: як я прийшов у Google Ads і чому досі тут

Привіт, мене звати Володимир Петриченко (Volodymyr Petrychenko), я Google Ads експерт. Але сьогодні я трохи розкажу про закулісся: як я до цього прийшов і куди рухаюсь.

Я не завжди займався маркетингом. Не завжди займався Google Ads, наскрізною аналітикою і взагалі всім, що пов'язано з Google. Біографія в мене досить широка, тому розкажу тільки цікаві деталі, які допоможуть вам, мої потенційні клієнти, краще мене зрозуміти.

Бо зі своїми клієнтами ми переважно не бачимось. Є клієнт, з яким за три роки співпраці ми вперше вийшли на дзвінок два тижні тому, і то тому, що треба було поговорити з провайдером телефонії. Таке буває.

Тому хочеться, щоб у вас склалось уявлення, хто я, чим займався, чим займаюсь зараз і чим можу бути вам корисним.

Зміст статті

1. 10 років у HoReCa: від офіціанта до операційного директора
2. 2017 рік: вихід із зони комфорту
3. CMO мережі, що летіла в прірву
4. Перший клієнт і перша велика помилка
5. Чому формат підписки
6. Три цінності, які мною рухають
7. Ніші, з якими я не працюю
8. Найдивніший кейс: коли я повернув клієнту гроші
9. Найсмішніший кейс? Ми ж не в комедійному клубі
10. Куди рухаюсь через 3–5 років
11. Про рекомендації й репутацію
12. FAQ

10 років у HoReCa: від офіціанта до операційного директора

Історії про перші роботи в житті я відкину, навряд чи вони суперцікаві. Перейду одразу до цікавого.

До того, як я почав займатися чистим маркетингом, приблизно 10 років я працював у сфері HoReCa в кількох компаніях. Наголошую саме на «чистому» маркетингу: те, чим я займався раніше, так чи інакше з ним було пов'язане, просто не так прямо, як зараз.

Починав, як, мабуть, і всі, з офіціанта. Офіціантом працював недовго. Потім став адміністратором. Потім мені набридло.

У 2013 році, ще в Харкові, мені запропонували позицію керуючого в іншій компанії — дуже відомій на той час мережі сандвіч-барів. Компанія тільки формувалась, тож паралельно з керуванням своєю точкою ми займались відкриттям нових. Я був керуючим закладу з найбільшим штатом і найбільшим оборотом у мережі.

Приблизно через два роки мережа вирішила масштабуватись. Почалось відкриття закладів по франшизі, а паралельно власну мережу почали розвивати в Києві. Мені запропонували стати, по суті, операційним директором у Києві: керувати керуючими і всіма процесами, пов'язаними з управлінням точками.

Повноцінного офісу не було, особливо на старті, тож займався я всім: підбір керуючих, відкриття нових локацій, забезпечення точок, навчання людей. На піку я керував керуючими семи закладів.

Цей період теж тривав пару років, і настав 2017-й.

2017 рік: вихід із зони комфорту

Наприкінці 2017 року я вирішив, що в житті треба щось змінювати, і пішов на вільні хліба.

Протягом наступного року в мене було кілька, скажімо так, не дуже цікавих робіт. Я був керуючим у мережі коворкінгів, регіональним директором у мережі фастфудів, а також сейлз-менеджером з продажу франшиз у компанії BFI Service з однією з найвідоміших їхніх торгових марок, Fornetti.

Цей рік був для мене складним. До цього я чотири роки пропрацював в одній компанії, ріс вертикально, розвивався, а тут вийшов із зони комфорту. Жодна з цих трьох робіт мені не подобалась. По суті, я був у пошуку.

CMO мережі, що летіла в прірву

На початку 2018 року мені запропонували позицію в мережі суші-барів «Япона Хата». На момент старту співпраці це було 15 закладів, і мережа дуже швидкими темпами котилась у прірву. Ситуацію треба було якось рятувати.

Мені запропонували посаду директора з доставки. Цей напрям тільки запустили, і ніхто не розумів, що з ним робити. А в мене розуміння вже було: як операційний і регіональний директор я з цими питаннями так чи інакше стикався.

Директором мережі на той момент був молодий хлопець, років 23–25. Наш функціонал почав дуже сильно перетинатись. Ми пропрацювали разом місяці два, після чого йому запропонували на вихід, а мені — посаду директора з маркетингу.

Я, звісно, погодився: маркетинг мене завжди захоплював.

Як CMO я керував маркетингом і продажами. Були підрядники по різних напрямах — SEO, таргетинг, SMM, — маркетолог і графічний дизайнер у штаті. Руки в мене були максимально розв'язані щодо всього, що обертається навколо маркетингу. Тому цей період я згадую дуже позитивно.

Контекстною рекламою там я вже займався сам. Бюджет був достатній, результати — хороші. І за майже два роки вийшло втримати компанію від закриття.

Це мені особисто сказав генеральний директор в одній із приватних розмов: якби не я, мережі вже давно не існувало б.

Ключова думка: а зараз мережі не існує. Не тому, що Володимир Петриченко з неї пішов, а тому, що там було дуже багато проблем із процесами.

Тим не менш, після мого виходу ми ще приблизно рік співпрацювали в різних форматах, зокрема по контекстній рекламі й запуску нових напрямів.

Пішов я ближче до кінця 2020 року. Саме почався коронавірус, почались обмеження. Ту точку я вважаю стартом своєї сольної кар'єри, пов'язаної безпосередньо з Google Ads.

Перший клієнт і перша велика помилка

Шлях у контекстній рекламі в мене почався трохи раніше, ніж посада CMO. Перші проєкти були ще у 2017-му. Але їх я не рахую, тому активним стартом вважаю 2019 рік.

Перший проєкт — кейтеринг у Києві. Щось особливо цікаве звідти не згадаю: по суті, це був тренувальний проєкт, коли я тільки починав розбиратися в Google Ads. Звісно, ніякого трекінгу, про який я зараз постійно розповідаю в контексті наскрізної аналітики, там не було. Я ще не розумів, як воно працює.

Перша велика помилка? Чесно, не згадаю. Не тому, що я їх не роблю. Були дрібні моменти: промахнувся з ноликом і замість 100 гривень бюджету поставив 1000. Таке було.

Але таких епік-фейлів, щоб сидиш і думаєш «блін, ну все, це жопа», реально не було. Я дуже уважно ставлюсь до своєї роботи і кілька разів перевіряю все, що роблю. Можливо, колись згадаю і допишу.

Якщо брати глобальніше, найбільшою помилкою було працювати з чуваками, які шукають спеціаліста за 100 баксів. Вони максимально витра$$ють тобі мозок, і працювати з ними не варіант.

Зрозуміло, що це був етап становлення, і без нього, мабуть, ніяк. Але, озираючись назад, найбільшою помилкою хай буде саме це: працювати з маленьким бюджетом і маленькою оплатою за твої послуги.

Чому формат підписки

Мій формат роботи, за великим рахунком, зводиться до підписки. Клієнти платять фіксовану суму за мої послуги. Це майже як Netflix, тільки зі мною можна домовитися, а з Netflix — ні.

Жарт.

Три цінності, які мною рухають

Життєві цінності — це те, що рухає людиною і формує її світобачення. У мене їх три.

Перша — чесність і порядність. Для мене це одна з найвищих цінностей, тому що без чесності й порядності ти просто мудак. Не буду сильно розжовувати цю тему.

Друга — результат. Хоч як банально це звучить, орієнтація на результат у мене на рівні цінності. Саме тому я обрав для себе шлях Google Ads і перформанс-маркетингу: це інструмент, який дає реальний результат, і цей результат можна виміряти.

Іміджевою рекламою, піар-активностями я не займаюсь. Мені це не цікаво. Мені цікаво працювати з цифрами і з результатом.

Третя — сім'я. Моя сім'я — найдорожче, що тільки може для мене бути. Думаю, тут усе зрозуміло.

Ніші, з якими я не працюю

По моїх кейсах помітно, що вони різнопланові, з різних ніш — від B2B до, наприклад, продажу опалювальних пічок. Мені як маркетологу, загалом, все одно, з чим працювати: я вмію працювати з усіма.

Але, виходячи з цінності чесності й порядності, я не працюю з рядом ніш. Це будь-які ніші, які не несуть жодної користі. Будь-які види шахрайства: гадалки, мікрофінансові організації. Те, що може реально шкодити: алкоголь, тютюн і все дотичне. Сірі ніші, де так чи інакше є різні мутки. Ну і, звісно, гемблінг, казино, всякі срані ставки. Нафіг мені це не треба, хоча оплати там, звісно, цікавіші.

Ключова думка: є життєві цінності, і ти не готовий ними нехтувати заради фінансової вигоди.

Найдивніший кейс: коли я повернув клієнту гроші

Найдивніший кейс — коли я повернув клієнту гроші. Єдиний випадок за сім років.

Ми зустрілись із людиною, проговорили всі моменти, склали план дій. Спілкуємось нормально-нормально. Минає два дні — він дзвонить: «Все, давай щось робити, бо воно не працює». Пофіг, що ми до цього домовились: за два дні змін не буде.

Я сказав: чувак, я з тобою працювати не буду. І повернув гроші. Я не бажаю витрачати сили й нерви, щоб щось комусь доводити.

До мене звертаються за експертизою. Якщо ви мені не довіряєте, навіщо звернулися? Ідіть шукайте когось, хто робитиме те, що ви кажете, а не те, що треба робити.

Ключова думка: якщо ви хочете, щоб я був руками, а ви казали мені, що робити, — проходьте повз. Такий формат роботи мені абсолютно не цікавий.

Найсмішніший кейс? Ми ж не в комедійному клубі

Смішних кейсів не пригадую. Можна було б спитати про найсумніший.

Коли я працював в одній з агенцій, сейлзи розповіли клієнту дещо цікаве. У чувака був сайт на Prom.ua, і запит: за допомогою цього сайту і контекстної реклами залучати ЛПРів — людей, які приймають рішення на етапі будівництва ЖК, ОСББ і тому подібне.

Тобто він хотів залучати жирних B2B-клієнтів гівняним сайтом на Prom.ua за допомогою контекстної реклами. Це, мабуть, найсмішніше.

Скоро в блозі вийде стаття «Лох не мамонт — лох не вимре», де я детальніше розповім про обіцянки різних агенцій, які не мають нічого спільного з реальністю.

Куди рухаюсь через 3–5 років

Я любитель мотивації «від чогось» і «до чогось». Почну з «від».

Власної маркетингової агенції в мене точно не буде. Це 100%.

Якщо ви читали мої статті й кейси, то помітили: я, м'яко кажучи, не прихильник агенцій. Створювати чергову агенцію, яка «гарантуватиме результати», «працюватиме на ваш KPI» чи «збільшить продажі вдвічі», я не хочу. Не скажу, що борюсь із цим, але агенції загалом не сприймаю. Я сам пропрацював, здається, у трьох. Інколи з агенціями співпрацюю, але це точно не те, куди я хочу рухатись.

Друга причина — мені не цікаво займатися менеджментом. Я займався ним 10 років, він мені набрид. Мені подобається працювати самостійно й безпосередньо впливати на свій результат. Це не означає, що я не можу працювати в команді. Мені просто більше подобається працювати одному.

Тепер «до чого». Я хочу рухатись у бік ще цікавіших проєктів, ніж зараз. Великих комплексних проєктів, де потрібен не налаштовувальник реклами, а сильна експертиза в Google Ads, стратегії, аналітиці, наскрізній аналітиці.

Таку експертизу за 7 років вийшло наростити саме тому, що я працював із дуже великою кількістю різних проєктів. Якби я 7 років займався одним і тим самим проєктом, це було б не те саме.

На сайті написано 150 проєктів, насправді їх уже набагато більше. Просто не хочу виправляти цифру на сайті. Це жарт 😄

А 150 — це повноцінні проєкти, без дрібних ситуативних співпраць. У більшості агенцій стільки закритих проєктів у Google Ads немає. Що я виніс із цих проєктів — у статті 7 жорстких висновків після 150+ проєктів. А що про цю роботу кажуть самі замовники — на сторінці відгуків.

Вектор у мене обраний правильно, тож рухатимусь у тому ж напрямку. Мені подобається те, чим я займаюсь. Кожного ранку протягом 7 років, коли я прокидаюсь, у мене не було жодної думки займатися чимось іншим. Для мене це показник того, що я люблю свою справу: аналітику, маркетинг, стратегію, Google Ads.

Мене постійно питають: а чому ти не займаєшся ще й таргетингом, SEO і ще якоюсь фігньою? Я навіть не хочу витрачати на це час, воно мені не треба.

Так, я розумію: якби я почав займатися таргетингом і умовно забув про Google Ads, я досить швидко наростив би там суттєвий результат. Meta Ads — такий самий інструмент, як Google Ads, тільки зі своїми нюансами. Глобальна логіка і задачі, які закривають Meta Ads, Google Ads чи TikTok Ads, не відрізняються. Мені це просто не цікаво.

Те саме з SEO. Хоча я розвиваю свій сайт і свою видимість в AI-системах, і це вже приносить плоди: у мене вже були клієнти, які знайшли мене через ChatGPT. Ось так це інколи буває.

Через 3–5 років хочеться прийти до чогось масштабного. І ще щоб деменція не влупила. Це теж жарт 😅

Навіть зараз мені регулярно пропонують великі проєкти. Одна з останніх пропозицій — велика австралійська компанія, спортивний супермаркет. Інша — мультинаціональний бренд шпалер і фотошпалер, що працює в Європі. Агенції постійно кличуть на Team Lead чи Head of PPC.

Але я від таких пропозицій відмовляюсь. Я вважаю, що зараз я на піку своєї мозкової й ментальної активності. Витрачати цей час на один проєкт — ризик втратити хватку і сильно розслабитись.

Ключова думка: на фрілансі в тебе немає варіанту розслабитись. Тобі ніхто не платить зарплату п'ятого чи двадцятого числа. Фріланс тримає мене в тонусі і змушує постійно вкладати ресурси у свій розвиток.

Про рекомендації й репутацію

Майже в кожному суміжному напрямку в мене є люди, яких я можу порекомендувати і за яких мені не соромно. І роблю я це не за гроші.

Стабільно раз на пару місяців прилітає пропозиція від суміжних спеціалістів: «Давай ти радитимеш мене людям, яким треба пофіксити сайт, запустити таргетинг, TikTok чи SMM, а я тобі за це платитиму відсоток». Мені це взагалі не цікаво.

Я не готовий нікого рекомендувати за гроші. Коли я когось рекомендую, я відповідаю за цю рекомендацію своєю репутацією. А репутація за гроші не продається. Немає сенсу будувати репутацію, щоб потім зруйнувати її якоюсь поганою рекомендацією.

І на завершення — анекдот про репутацію.

Лежить старий Макдауел на смертному одрі, зібрав синів і каже:

— Ось я, старий Макдауел, прожив усе життя. Збудував у нашому місті млин, який дає борошно всьому селу. Але ніхто не називає мене «Макдауел — будівничий млинів».

Далі продовжує помирати:

— Я зібрав велике військо і сам повів у бій п'ять тисяч безстрашних воїнів. Але ніхто не називає мене «Макдауел — воєначальник». Я завоював усі землі від Британії до самої Греції, розширив наші володіння. Але ніхто не називає мене «Макдауел — завойовник».

Потім дід тяжко зітхає, відпиває водички і бурмоче:

— Але варто було мені один раз тр*хнути вівцю...

Сподіваюсь, ця стаття трохи ширше дала вам зрозуміти, хто я такий.

Коротко про мене, мій шлях, принципи роботи, кейси й відгуки — на сторінці «Про мене».